Війна була імперською, а не вітчизняною!

Війна була імперською, а не вітчизняною!

Андрій Мартиненко, полковник у відставці, учасник війни, спочатку в складі Балтійського морського флоту, а потім – на Ленінградському фронті, в блокаді

За Родину, за Сталина!Сімдесят років тому на Україну посунув вогняний смерч Другої світової війни. Народ наш виявився беззахисним під московською більшовицькою окупацією, бо влада тупих більшовицьких окупантів сама себе не спроможна була захистити. У давні часи на чолі роду, племені були мудрі люди, а нині, в епоху високої освіченості і глибокого пізнання матеріального всесвіту, на чолі великої держави можуть бути психічно ненормальні виродки, сталіни, гітлери. Очевидно, це наслідки верховенства розуму над духом, який панує нині в людському суспільстві.

Канцлер Бісмарк попереджував, не чіпати Росію, бо не відомо, якою дурістю вона зреагує. Саме такою дурістю був більшовицький переворот в Росії 1917 року, який, фактично, задумав і здійснив німецький банкір Олександр Парвус (Гельфанд Ізраїль Лазаревич). До речі, євреї, як бездержавна нація, прислуговувались усім, хто платив і давав можливість виживати, а тим більше – розкошувати. Особливо багато вони прислужились Німеччині, багато зробили для її престижу, а вона потім відплатила їм холокостом. Те ж саме було з ними і в Росії. Більшовицький переворот був саме тою дурістю, якою зреагувала Росія на авантюру Парвуса. Декілька років тому у Відні вийшла книга Елізабет Хереш «Таємна справа Парвуса. Куплена революція». У книзі міститься сенсаційна архівна інформація про більшовицький переворот у Росії. Засоби масової інформації в нас про це промовчали, бо ми ж досі не звільнились від московської окупації.

В кінці дев`ятнадцятого й на початку двадцятого століття в Європі, особливо в Росії і серед її європейської еміграції, було бурхливе соціалістичне бродіння. До речі, Бісмарк говорив, що соціалізм, мовляв, хороша штука, тільки варто б його спочатку випробувати на народі, якого не жалко. Саме таким народом стала Росія. Парвус скористався отим бурхливим захопленням соціалізмом і запропонував німецькому уряду колосальну авантюру проти ворожої Росії: зробити в ній переворот (Бісмарка вже не було, помер у 1898 році). Він зробив ставку на Леніна з його більшовицькою групою, які були найрадикальнішим угрупуванням проти російського царизму і поривались до влади. Треба було переправити ту групу із Швейцарії в Росію через Німеччину і відповідно забезпечити фінансування задуманої авантюри. Уряд погодився. В запломбованому вагоні (бо Німеччина була ж у стані війни з Росією) групу більшовиків 33 особи. Пасажирами «пломбованого» вагона переважно були «чомусь» євреї, пише Елізабет Хереш. Авантюра вдалась, більшовики зробили переворот. Ленін став, замість царя на чолі московської імперії. Взявши владу в свої руки, він вийшов з-під контролю Парвуса, тому Парвус намагався його знищити, але, як відомо, спроба замаху була невдалою. Таким чином, в Росії наступила кривава епоха більшовизму. Передбачення покійного Бісмарка таки здійснилось: Росія зреагувала на авантюру Парвуса «дурістю», яка потім привела до Другої світової війни. До речі, Сталін, якого фактично привели до влади євреї, теж, як і Гітлер, потім віддячив їм: спочатку знищив владну верхівку, а потім розпочав загальну кампанію проти євреїв: т.зв. п`ята графа в паспорті, «дело врачей» й інші акції.

Більшовицький переворот проклав дорогу нацизму в Німеччині, адже сам фюрер вихвалявся, що учився у більшовиків і «не боїться про це говорити».

Більшовицька Москва породила Сталіна, а нацистська Німеччина – Гітлера, як продовження розвитку більшовицького тоталітаризму. Саме ці два монстри: параноїк Сталін і його послідовник в тоталітаризмі маніяк Гітлер затіяли й роздмухали Другу світову війну при потуранні Європи й Америки: Америка визнала Совєцький Союз саме в 1933 році, в рік жахливого голодомору в Україні, як і Європа, яка теж глуха була до трагедії голодомору в Україні, а також потурала Гітлеру в захопленні майже всієї Європи. Ось так і почався процес нацистського тоталітаризму в Німеччині в слід за більшовизмом в московській імперії, що й привело до Другої світової війни.

«Дружба» між Сталіним і Гітлером, після угоди Молотова-Ріббентропа в Москві в 1939 році, тривала не довго, хоча за той короткий час Москва відправила в Німеччину чимало стратегічної сировини й продовольства, суттєво підкріпивши гітлерівську Німеччину для майбутнього нападу на свого «друга». В той час у нас був поширений такий гіркий жарт: в Німеччину тягнуться навантажені поїзди, тяжко чмихають: «Хлєб да масло, хлєб да масло, хлєб да масло, а звідти – порожняком: вінтіки-болтікі, вінтіки-болтікі, вінтікі-болтікі».

Гітлер напав на Совєцький Союз 22 другого червня 1941 року. А ще зовсім недавно, майже вчора, Сталін піднімав тост на честь «вождя німецького народу», вони по-дружньому поділили Польщу, - все о`кей! І раптом така зрада! Шокований вождь майже два тижні сидів на дачі в Кунцево під Москвою, переляканий і розгублений зрадою Гітлера, тоді як армада фашистської Німеччини сунула по території Союзу майже безперешкодно нерідко більше, як по сто кілометрів на добу. Повернувшись, нарешті, в Кремль він звернувся до народу: «Браття і сьостри!», - «Ага, сука, мордував, нищив народ, а тепер - «браття і сьостри!»!, - говорили в народі.

Як параноїк (для параної характерні підозрілість, мстивість), а це діагноз відомого психіатра Бехтєрєва, який мав необережність сказати, що консультував «сухорукого параноїка» і поплатився за це життям, він, Сталін, знищив у тридцятих роках усю верхівку армії і лишив на чолі її лише бездарних, але вірних собі холуїв. Вести оборону, командувати фронтами було нікому, бо лишились лише бездарні його холуї: Південно-Західним фронтом – Будьонний, західним – Тимошенко і Північно-Західним – Ворошилов. Ці «полководці» ціною звірячої жорстокості, допомагали Леніну і Троцькому зламати опір народу, встановити більшовицьку владу, і стали у Сталіна «маршалами». Будьонний славився своїми вусами і солдафонською тупістю, яка була тоді в армії предметом глузливих анекдотів. Тимошенко, нарком оборони, теж відзначався солдафонською тупістю: німці посадили армію на танки і мотоцикли, а цей «стратег» запровадив жорстоку муштру, піші «броски» по двадцять і більше кілометрів у літню спекоту з повною солдатською викладкою, без усякої попередньої фізичної підготовки, абсолютно ігноруючи, скажімо, проблему зв’язку в армії, яка була досить гострою, особливо радіозв’язок. Ну, а «маршал» Ворошилов відомий тим, що був у Сталіна блазнем: Сталіну заманеться, щоб він танцював і він танцює, танцювати на пузі – теж радий, танцює на пузі. Отакі-то «полководці» мали керувати фронтами. Вони докерувались до того, що німці раптом опинились під Москвою, здали Україну, а потім вважали українців «прєдатєлямі» за те, що вони побували на окупованій території, в анкетах була обов`язкова графа перебування на окупованій території, як державний злочин, - злочинність і цинізм Кремля не мають меж! Ленінград був блокований, і на випадок взяття його німцями командуванню Балтійського флоту був секретний наказ Сталіна в запечатаному конверті, який мали розпечатати лише у випадку захоплення ворогом Ленінграда. В ньому був наказ потопити весь Балтійський флот, якщо Ленінград буде взятий ворогом. Між іншим, Будьонний, командувач Південно-Західного фронту, по безглуздому в тодішній стратегічній ситуації наказу Сталіна вимагав обороняти Київ, стояти до кінця, на смерть, а коли ситуація стала надто небезпечною, цей «полководець» кинув Київ, своє командування фронтом і втік на літаку.

Німці підійшли до самої Москви, розглядали її в біноклі і вже готувались до параду на Красній площі. У Москві евакуація, паніка, Ленінград був під загрозою падіння, що дуже загрожувало стратегічною катастрофою – до цього довели сталінські маршали. І тоді появляється Жуков начальником генштабу, прибирає до рук керівництво фронтами. До того він мав уже бойовий вишкіл у військовій сутичці Совєцького Союзу з Японією в Монголії, на річці Халхін Гол в 1939 році. Звідти, до речі, повернувся з чималим хвостом стукача: за його доносами знищено багато тамтешнього командного складу армії.

Якщо ті «стратеги» своєю бездарністю здавали армію мільйонами ворогові в полон, то цей свідомо знищував особовий склад армії, щедро вимощуючи лях «побєди» трупами «человеческого материала», рясно поливаючи той шлях кров’ю своєї армії. Особливо відзначився безпощадним нищенням особового складу армії в боях за Кенігсберг, Берлін, кидаючи в лобову атаку на штурм все нові й нові тисячі вояків, замість розумних тактичних маневрів і збереження особового складу. В армії в той час відомо було таке: Якось привели в штаб Жукова високопоставленого полоненого німецького генерала. Жукова в той час не було. Раптом входить Жуков. Усі встали в струнку, вітаючи його. Німецький генерал не встав, не привітав. Питають, чому він не привітам маршала Жукова. Той відповів, що не вважає його полководцем, бо полководець не може так нехтувати солдатом, як це робить Жуков.

Москва, як тільки звелась на державницькі ратиці, на протязі століть намагалась і досі намагається знищити Україну і українців. Ситуацію Другої світової війни вона теж всяк використовувала з цією метою. Жуков на одній із нарад в своєму штабі цинічно виголосив: «Зачем мы, друзья, здесь головы морочим. На хрена обмундировывать и вооружать этих хохлов. Все они – предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать». Це свідчення капітана Юрія Коваленка, який був присутній на тій нараді. І він, Жуков, це робив: кидав на штурм німецьких позицій мобілізованих українців, беззбройних, навіть не обмундированих з цеглиною в руках, мовляв, німці думатимуть, що цеглина то граната. Відомий український письменник Юрій Мушкетик, - дай, Боже, йому здоров`я! - був саме одним із тих українців, яких по наказу Жукова кидали в атаку з цеглиною в руках. Він лишився живим лише тому, що впав непритомним, контужений. Ще не кінчилась війна, а Москві було не терпець остаточно покінчити з Україною: намагалась депортувати всіх українців з України, щоб від неї й сліду не лишилось, навіть була відповідна постанова, підписана Жуковим і Берією, та кишка виявилась слабкою: депортувати мільйони українців виявилось транспорту не під силу. І досі Москва намагається здійснити цей імперський намір, але «мирним шляхом», знищуючи потихеньку одного по одному наших патріотів, можливих лідерів нації, які гинуть «при нез`ясованих обставинах». А ми досі товкмачимо про велику вітчизняну війну, - вона була імперською, а не вітчизняною!

Тэги: Війна, імперськ а ,вітчизня на

[НАЗАД]

 


Home ] Articles ] Articles  in German ] Links ] Verbindungen ] White Power - Aryan Resistance ] White Power - Arian (Aryan) Resistance in German ] Site Map ] CONTACTS ] Белое сопротивление - Анти-Сионизм. Национализм, арийцы, скины, скинхеды, свастика. ] Білий спротив, біла революція, арійці, скіни, скінхеди - свастика ] Ссылки ] Посилки ] Статті ] Статьи ]